неділя, 4 жовтня 2015 р.

Автостоп


Літо прекрасна пора для подорожей. Тільки поки ми молоді у нас є одна суттєва проблема – відсутність грошей на поїздки. Я знайшла прекрасну альтернативу цій проблемі, як і багато людей по всьому світу – автостоп. Існує чимало стереотипів щодо автостопу, але я мала можливість переконатись в тому, що не все що думається збігається з реальністю. 

Перший мій автостоп був до Львова. Зараз для мене це найзвичніший маршрут, так як в це місто я тепер їжджу часто, а тоді це була подорож з великої літери «П». Під час планування маршруту перше, що ви маєте зробити – це подивитись карту, запам'ятати назву траси (чи трас), міста, які ви минатимете і обов’язково подивитись які номера маршруток їдуть від одного кінця міста, яке вам треба проїхати, до іншого (якщо це велике місто). У мене був поганий досвід – я застрягла на об’їзній дорозі, тому мені легше заїхати в місто і просто добратись маршруткою на околицю. Вам також дуже пригодиться орієнтування в головних дорожніх знаках і номерних позначеннях машин в кожній з областей (чи країн). Ця інформація доступна в інтернеті, тому найлегше прихопити з собою шпаргалку. 
Наразі я побувала тільки в десятьох областях України, в дев'ятьох з них – автостопом. Окрім цього добиралася на різні фестивалі і в гори. І якщо доїхати в обласний центр порівняно легко, то добирання на фестиваль чи в гори має певні труднощі: жодний фест і жодне підніжжя гори не знаходиться зразу біля траси, переважно це кілька або кільканадцять кілометрів бездоріжжя (як мінімум). І тут треба надіятись на власні ноги або на те, що буде їхати хоч якась машина і саме вона вас підвезе. 

Коли я автостопила з подругою в Рівне, трапилася отака оказія (на щастя не з нами). Нас підібрав один пан, який їхав до Галича, а ще через хвилин п’ять – двох хлопців (які як виявилося потім теж автостопили). Коли ми виходили з машини, то водій звернувся до хлопців: «Хлопці, а гроші?». Вони відповіли, що автостоплять, але по них це не було замітно, так як вони зупинили машину неправильно. У автостопщиків є конкретний прийнятий жест, який дозволяє водіям (більшості) ідентифікувати їх як людей, яким потрібно доїхати безплатно – піднятий в гору великий палець (як "лайк" у фейсбуці). Так от хлопці зупинили машину так, як я переважно «пиняю» маршрутку, коли не вспіваю добігти до зупинки. Тому не робіть таких помилок, бо вас можуть не так зрозуміти, а потім з чистим сумлінням вимагати у вас гроші. 

Найзручніше подорожувати вдвох – є з ким поговорити, поки стоїш невідь-де і достатньо безпечно: поки один проситься під'їхати, інший може записати номери машини (на всякий випадок, якщо водій виглядає підозріло). Звичайно, якщо ти хлопець, ти можеш легко автостопити і один. Але для дівчини такий варіант справді небезпечний, так як люди бувають різні. Я подорожую з подругою і нам в більшості траплялися неймовірно цікаві і добродушні люди, які розказували кумедні історії з життя чи переповідали останні новини. 

Найголовнішим стереотипом є припущення, що автостоп – це «халява». Але у автостопщиків і водіїв є своя валюта – спілкування. Власне тому вас і підбирає водій: щоб розвіяти нудьгу і не «куняти» за кермом, а розповісти щось цікаве, або самому послухати про місця, де ви бували. 

Автостоп - це лотерея, тому розрахувати маршрут у часі можна тільки гіпотетично – тебе можуть підібрати через дві хвилини, а можеш стояти годину, а то і більше. Тому коли ви вже вирішили добиратись автостопом, треба набратися хорошого настрою і терпіння: ви подорожуєте безплатно і зрештою ніхто не зобов’язаний вас підвозити, треба відкинути обурення і питання на кшталт «чому вони не зупиняються?» і насолоджуватися моментом, навіть якщо ти стоїш посеред поля вночі. 

Тим не менш, як би ви не планували, зрештою найголовніше це дух авантюризму. Автостоп підходить не всім: треба бути активним, легким на підйом, мати в собі сміливість виходити із зони комфорту, не скаржитися на життя з найменшої нагоди і бути готовим до різних ситуацій. Це підходить тільки тим людям, які люблять подорожувати, яким не сидиться на одному місці і які не обмежують себе рамками і стереотипами.


Немає коментарів:

Дописати коментар