неділя, 4 жовтня 2015 р.

Сара

Коли бачу гарні фотки тварин в просторах соціальних мереж, у мене виникає тільки одне питання: «Як? Як то у людей виходить сфотографувати своїх домашніх улюбленців?».


У мене колись була собака. І звалили її Сара. Ви не побачите тут її фото, бо я так і не змогла її нормально "щолкнути". Чи то у мене руки не з того місця, чи просто Сара не була природженою моделлю. 

Але мова не про те. Сари немає. Вона пішла. І зробила це занадто рано. Це була дика псина, із жахливих характером, яка мала на все абсолютно власну думку. Тому виховувати її було нелегко. Але я це робила. Я вигулювала її, годувала і прибирала її гадства (попервах). 

Кожен день вона вставала в одній і тій самій годині й з одним і тим самим настроєм вітала мене. Будь я зла, засмучена, весела чи ніяка. Це була суміш безпосередності, вірності, цікавості і наглості. Так, наглості. Мене ще ніхто і ніколи не будив, умудрившись вмостити свою тушу на моє обличчя. Цікавий спосіб, треба записати. 

Тепер Сара існує тільки в моїх спогадах. І я вкотре переконуюсь - як добре мати пам'ять. Все життя людини складається з пам'яті, сьогодні і планів на завтра. 

P.S. Заведіть щоденник і собаку. Не пожалієте.
P.P.S. У собаки на фото дуже гарний погляд. Цікаво, що це за порода?


Немає коментарів:

Дописати коментар