Коли
бачу гарні фотки тварин в просторах соціальних мереж, у мене виникає тільки
одне питання: «Як? Як то у людей виходить сфотографувати своїх домашніх
улюбленців?».
У
мене колись була собака. І звалили її Сара. Ви не побачите тут її фото, бо я
так і не змогла її нормально "щолкнути". Чи то у мене руки не з того
місця, чи просто Сара не була природженою моделлю.
Але
мова не про те. Сари немає. Вона пішла. І зробила це занадто рано. Це була дика
псина, із жахливих характером, яка мала на все абсолютно власну думку. Тому
виховувати її було нелегко. Але я це робила. Я вигулювала її, годувала і
прибирала її гадства (попервах).
Кожен
день вона вставала в одній і тій самій годині й з одним і тим самим настроєм
вітала мене. Будь я зла, засмучена, весела чи ніяка. Це була суміш
безпосередності, вірності, цікавості і наглості. Так, наглості. Мене ще ніхто і
ніколи не будив, умудрившись вмостити свою тушу на моє обличчя. Цікавий спосіб,
треба записати.
Тепер
Сара існує тільки в моїх спогадах. І я вкотре переконуюсь - як добре мати
пам'ять. Все життя людини складається з пам'яті, сьогодні і планів на завтра.
P.S.
Заведіть щоденник і собаку. Не пожалієте.
P.P.S. У собаки на фото дуже гарний погляд. Цікаво, що це за порода?
P.P.S. У собаки на фото дуже гарний погляд. Цікаво, що це за порода?

Немає коментарів:
Дописати коментар